Дослідження з історії техніки

Внесок академіка Б.Є. Веденєєва у розвиток гідротехнічної науки

Тетяна Карадобрій — Tue, 24 Jun 2014 00:00:00 +0300

У статті висвітлюється внесок академіка Б.Є. Веденєєва у розвиток гідротехнічної науки. Показано етапи зацікавлень вченого-інженера гідротехнікою. У 1912-1914 роках з метою удосконалення своїх знань в галузі портового будівництва молодий Борис Веденєєв здійснював тривалі поїздки до тихоокеанських портів. Тут він був учасником, а подекуди і керівником пошукових партій, які здійснювали гідрологічні і гідрогеологічні вишукування в районі Миколаївська ― на Амурі (тепер Новосибірськ), на Сахаліні, а також в інших місцях тихоокеанського узбережжя. Брав активну участь у будівництві Владивостокського порту. Брав участь у складанні гідротехнічних проектів дерев’яних і кам’яних пристаней та інших споруд порту. З січня 1916 року Б. Є. Веденєєв став завідувачем роботами з будівництва пристаней в Кольській затоці (Мурманський порт). Набутий Б.Є. Веденєєвим інженерний досвід на будівництві споруд Владивостокського і Мурманського портів багато в чому сприяв формуванню таланту видатного гідротехніка, який розкрився пізніше під час будівництва гідроенергетичних об’єктів. Публікації Б. Є. Веденєєва відображають найбільш значущі проблеми, пов’язані з проектування гідроенергетичних споруд в країні і за кордоном, з підвищенням надійності роботи енергетичних систем, із впровадженням прогресивних технологій проведення гідротехнічних робіт та ін.

Основні етапи життя та діяльності видатного кораблебудівника В. П. Костенка (1881―1956)

Олена Сандурська — Tue, 24 Jun 2014 00:00:00 +0300

В статті висвітлюється діяльність корабельного інженера В.П. Костенка на території Росії і України, проаналізовано його внесок у розвиток вітчизняного суднобудування і флоту. Дається характеристика створених Володимиром Полієвктовичем принципово нових форм суден та унікальних для його часу суднобудівних заводів. Важливого значення набувають і наукові доробки корабельного інженера, зокрема ― теорія судна, теорія хвильового опору та необхідність збільшення бойового захисту кораблів. В своїх роботах вчений керувався як вітчизняним, так і значним зарубіжним досвідом. Також, автором здійснено спробу розкрити особистість Володимира Полієвктовича як відомого проектувальника, корабельного інженера, публіциста, політичного і громадського діяча. Маємо, крім того, зазначити, що теоретичні і практичні досягнення В.П. Костенка мали велике значення для розвитку вітчизняного кораблебудування і набагато випередили свій час.

Михайло Решетньов – фундатор супутникових телекомунікацій

Михайло Ільченко — Tue, 24 Jun 2014 00:00:00 +0300

В статті аналізується життєвий та творчий шлях конструктора ракетної техніки, організатора виробництва космічних телекомунікаційних систем М. Ф. Решетньова. Висвітлено зв’язки конструктора з Україною. Розглянуто етапи фахового становлення М. Ф. Решетньова. Особливості роботи під керівництвом С. П. Корольова, співпраця з М. К. Янгелем. Окреслено внесок в розвиток ракетної техніки, зміст робіт. Висвітлено роль Решетньова у створенні та становленні підприємства світового рівня створеного як дублер конструкторського бюро з ракетної тематики. Доведено винятково визначальну роль Решетньова у створенні переважної більшості радянських супутників зв’язку, космічних систем телекомунікації, визначенні перспектив та напрямків подальшого розвитку супутникових комунікацій.

Конструктор авіаційної, ракетної та космічної техніки академік В. М. Челомей і Україна

Ірина Пістоленко — Tue, 24 Jun 2014 00:00:00 +0300

Стаття присвячена українському періоду в житті та діяльності В. М. Челомея. Володимир Челомей – конструктор і керівник розробок авіаційної, ракетної та космічної техніки. Його праці присвячені проблемам конструкції і динаміки машин, теорії коливань, динамічній стійкості пружних систем. Дитинство, юність і початок творчої діяльності Володимира Миколайовича тісно пов’язані з Полтавою, Україною. Однак ці – українські – сторінки його біографії донедавна залишалися поза увагою дослідників, істориків науки і техніки. В. М. Челомей вважав Полтаву своєю малою батьківщиною. Наукову і практичну діяльність розпочинав у Києві, Запоріжжі. Він сам та його сім’я мали дружні стосунки з Данилевськими – «полтавською гілкою» нащадків О. С. Пушкіна і М. В. Гоголя. Навчання в КПІ, пізніше – в КАІ та співпраця з видатними українськими вченими, інженерами заклали підвалини для подальшої успішної праці В. М. Челомея в обраній ним галузі.

Формування наукового світогляду М. С. Філоненка

Марина Рудюк — Tue, 24 Jun 2014 00:00:00 +0300

В статі розглядаються загальні фактори впливу на становлення наукового світогляду інженера-залізничника М. С. Філоненка. Висвітлено його основні напрямки діяльності, головна мета яких полягала у суспільно-просвітницькій роботі серед найбільш широких верств інженерів, особливо у сфері організації руху поїздів. Проаналізовано його життєвий шлях та основні напрямки його діяльності. Досліджено три навчальні заклади: Перша Житомирська чоловіча гімназія; Київський університет Св. Володимира; Петербургський Інститут інженерів шляхів сполучення, що закінчив М.С. Філоненко. Висвітлено роль викладачів та професорів в житті Максиміліана Семеновича. Вперше представлено науково-обгрунтовану хронологію формування наукового світогляду М.С. Філоненка ― видатного інженера шляхів сполучення в галузі технічного руху поїздів.

І. І. Ползунов: тріумф і трагедія винахідника першої в Російській імперії парової машини

Юлія Косовець — Tue, 24 Jun 2014 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу життя та діяльності Ползунова Івана Івановича [1728, Єкатеринбург ― 16(27).5.1766, Барнаул], видатного російського теплотехніка, одного з винахідників теплового двигуна, творця першої в Росії паросилової установки. У 1742 році, після закінчення першої російської гірничозаводської школи в Єкатеринбурзі став «механічним учнем» у головного. механіка уральських заводів М. Бахарєва. З 1748 року працював у Барнаулі техніком з обліку металу, що виплавлявся. У 1750 році став унтер-шихт-мейстером. У бібліотеці Барнаульського заводу познайомився з працями М. В. Ломоносова, вивчив облаштування паронасосних установок. У 1763 році І. І. Ползунов. розробив проект парового двигуна потужністю 1.8 к.с. ― першого у світі двоциліндрового двигуна з об'єднанням роботи циліндрів на один загальний вал, тобто двигуна, універсального за своїм технічним. застосуванням. Президент Бергколегії І. О. Шлаттер відзначив, що проект Ползунова «за новий винахід почесть повинна», але не оцінив достоїнств двигуна і запропонував на підставі європейського досвіду об'єднати новий двигун з водяними колесами. І. І. Ползунов спроектував нову установку для приводу повітродувного хутра плавильних печей. Установка з рекордною на той час потужністю у 32 к.с. уперше в техніці заводського виробництва дозволила повністю відмовитися від водяних коліс. Оригінальність установки Ползунова була оцінена російським вченим-природознавцем Е. Г. Лаксманом, що відвідав Барнаул у 1765 році. Він написав, що Ползунов ― «людина, що робить честь своїй Вітчизні. Він будує тепер вогняну машину, зовсім відмінну від угорської і англійської». За тиждень до пробного пуску машини І. І. Ползунов, не витримавши напруженої праці, помер від сухот.

Внесок конструктора важких танків Ж. Я. Котіна в розробку цивільнї техніки

Григорій Лупаренко — Tue, 24 Jun 2014 00:00:00 +0300

В статті висвітлено внесок Жозефа Яковича Котіна в розробку цивільної техніки. На основі різноманітних відкритих джерел, в тому числі електронних, здійснено спробу об’єктивного аналізу конструкції цивільної техніки розробленої Особливим конструкторським бюро танкобудування, що очолював Ж.Я. Котін. Аналіз конструкцій машин проведений на фоні умов їх використання в порівнянні з аналогічними процесами за кордоном. Визначається відповідність техніки умовам її експлуатації, повнота реалізації закладених принципів, та місце розроблених машин в історії науки і техніки. Уточнено окремі факти історії розробки нової техніки конструкторами військових машин, причини цього та приводи.

О вымыслах, домыслах и недостоверной информации в публикациях российских и украинских историков о гениальном конструкторе Б. Г. Луцком

Александр Фирсов — Tue, 24 Jun 2014 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу публікацій російських і українських істориків про геніального конструктора і винахідника Б.Г. Луцького, з точки зору достовірності наведеної в них інформації. Встановлено, що у всіх публікаціях присутні спотворені і не завжди коректні факти з історії його життя і діяльності. У деяких публікаціях мають місце вигадки і домисли. Мета статті ― спростувати неправдиву інформацію і вказати на недостовірні факти з життя та діяльності Б.Г. Луцького, які зустрічаються в багатьох публікаціях та електронних ЗМІ Росії і України. Встановлено, що в ЗМІ та Інтернеті з'явилася велика кількість статей про Б.Г. Луцького, в яких правда перемішана з вигадками і домислами. Автори цих статей, посилаючись на неправдиві публікації істориків, видають перекручену інформацію про Б.Г. Луцького за істину. Рекомендовано всім історикам, задля уникнення дублювання помилок, при використанні у своїх публікаціях інформації інших авторів обов'язково її перевіряти, навіть, якщо вона формально підтверджена посиланнями на першоджерела. Інформацію необхідно перевіряти навіть у тих випадках, коли її авторами є відомі та авторитетні історики. На жаль, ніхто не застрахований від помилок.

Очерк истории развития радиотехнологий в Крыму (1921—1940). Часть 1

Павел Ермолов — Sun, 24 Aug 2014 00:00:00 +0300

У першій частині статті розглянуті наступні розділи дослідження другого періоду історії розвитку радіотехнологій в Криму (1921—1940 рр.): загальноісторичні аспекти, наукові та технологічні здобутки та події періоду, а також радіотехнології, що розвивалися в Криму як в процесі випробувань, так і в процесі експлуатації обладнання: радіозв'язку, теплопеленгації, радіолокації, гідроакустики, телеуправління, підводного телебачення, радіомовлення. Окремо розглянуто розвиток служби зв'язку Морських сил Чорного моря — Чорноморського флоту, громадянського зв'язку та радіоаматорського руху.

Історія техніки в контексті генетичної коеволюції природних і антропогенних систем

Василь Шинкаренко — Tue, 24 Jun 2014 00:00:00 +0300

Аналізуються місце, значення і задачі історії техніки, виходячи з взаємопов’язаних еволюційних процесів, що відбуваються в природі, суспільстві і в техніці. Наголошується на ключовій ролі системних законів спадковості, які забезпечують неперервний структурно-інформаційний зв'язок між історичним минулим, через сьогодення, з майбутнім. На прикладі технічної електромеханіки показано, що її історія є невід’ємною складовою генетично організованого процесу еволюції, який технічно реалізується людиною у відповідністі з генетичними програмами структурної організації електромеханічних об’єктів. Аналізується фундаментальність генетичної інформації, матеріальними носіями якої виступають історично визначені об’єкти техніки, музейні експонати, технічна документація, патенти, тощо. На конкретних прикладах показано взаємозв’язок історичних досліджень з генетичними програмами макро- і мікрорівнів і технологією генетичного передбачення нових класів технічних об’єктів. Акцентується увага на необхідність переходу від концепції відокремленості і самодостатності історичного минулого, до стратегії передбачуваної і гармонізованої коеволюції людини, природи і техніки. Обгрунтована необхідність організації досліджень в рамках нового наукового напряму «генетична історія техніки».